Драбина. Євгенія Кузнєцова

Толік нарешті здійснив мрію, про яку давно думав: придбав будинок далеко від своєї надокучливої родини, аж за чотири тисячі кілометрів. Тут усе мало бути так, як хоче він, — спокійно, самотньо й без постійного родинного втручання. Але війна вносить свої правила, і замість омріяної самоти в його новому домі раптом опиняється ціла родина.

До Толіка приїжджають мама, одноногий дядько, далека родичка зі своїм слинявим песиком, сестра з подругою, яка переживає депресію, а разом із ними — навіть котячі свекруха та невістка. Усі вони намагаються влаштувати побут у чужій країні, перетворюючи тимчасовий прихисток на щось схоже на дім.

Поки в Україні війна розбиває вікна вибуховими хвилями й забирає людські життя, у будинку Толіка вона проявляється інакше. Тут війна живе в побутових дрібницях, вимушеному сусідстві, постійному очікуванні та спробах зберегти звичне життя далеко від дому. Люди готують їжу, сваряться, жартують, облаштовують свій простір і намагаються жити далі, хоча думками залишаються в Україні.

«Драбина» — роман про війну крізь призму повсякденного життя, про вимушене переселення, родину, дім і ту особливу простоту побуту, яка допомагає людям триматися. Образ драбини стає метафорою війни, що має безліч щаблів, висот і вимірів, змінюючи життя кожного, хто опинився поруч із нею.